ВПЛИВ СТУДЕНТСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ НАФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ ДО ЗАНЯТЬФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ

Abstract

У статті проаналізовано вплив педагогічної практики майбутніх учителів фізичної культури на рівень мотивації школярів до занять фізичною культурою. Актуальність дослідження зумовлена сучас-ними проблемами шкільного фізичного виховання, насамперед зниженням інтересу учнів до рухової активності, особливо в середній та старшій школі. Одним із ефективних інструментів формування позитивного ставлення до фізичної культури визначено педагогічну практику студентів, яка дає змогу апробувати нові підходи до організації занять, зокрема через ігрові види спорту, фітнес, національні одноборства та йогу.Метою статті є з’ясування різних аспектів впливу педагогічної практики майбутніх учителів фізичної культури на мотивацію школярів різного віку до занять фізичною культурою. У дослідженні брали участь 138 учнів різних вікових категорій: молодші класи (1-4 кл.), середні (5-9 кл.) і старші (10-11 кл.). Аналізпроводився за допомогою анкетування, педагогічного спостереження та самоаналізу студентів-практикантів. Динаміка змін рівня мотивації оцінювалася за даними, отриманими до початку і після завершення практики.Результати дослідження засвідчили загальне зростання рівня зацікавленості учнів у заняттях фізичною культурою на 64,5 % наприкінці проходження студентами педагогічної практики. Найбільше зростання інтересу зафіксовано у старших школярів, передовсім до фітнесу, йоги та національних одноборств. Молодші учні найкраще сприймали ігрові форми занять, а середні класи виявили підвищення мотивації до фітнес-програм. Універсальним інструментом активізації інтересу виявилися ігрові види спорту, причому для всіх вікових груп, а використання варіативних модулів даломожливість урахувати індивідуальні вподобання школярів.Важливою умовою успішної реалізації педагогічної практики є особистість студента-практиканта. Учні більш охоче долучалися до занять у тих випадках, коли здобувач освіти демонстрував власну зацікавленість у спорті, мав виразну емоційну поведінку, спирався на свій особистий досвід, умів створити атмосферу довіри та натхнення. Практика показала, що на сприйняття учнями фізичної культури як шкільного предмета і на бажання бути активними значною мірою впливали активність, щирість та ентузіазм студентів.